• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога

Щоб скачати презентацю "Знімаємо симптоми гострого стресу" натисніть тут



ЗОШ І-ІІІ ступеня с. ЛипиниНапружені стосунки вдома, проблеми у школі, утрата близької людини,почуття самотності... І це ще не повний перелік тих ситуацій, які можуть
призвести до стресу.

Ми завжди намагаємося дивитися в майбутнє з надією. Але під тиском
реальності руйнується багато наших планів і сподівань. Людина трактує так
ситуації, як невдалий день або сварка з друзями. Але тривалі конфліктні
ситуації і нескінчена низка стресів здатні зашкодити здоров'ю людини.

Відомий дослідник стресу М.Сельє зазначав, що має значення не те, що з
вами трапляється, а те, як ви це сприймаєте. Стрес іноді є необхідним явищем
у житті людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на
працездатність і творчість. Стрес вчить нас долати перешкоди на життєвому
шляху, мобілізувати свої сили і ставати впевненими в собі. Але водночас
стрес, якщо він діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього
потерпають найслабші органи. Що ж таке стрес?

Стрес (тиск, натиск) — це стан напруження, який виникає внаслідок дії
сильного подразника незвичайної ситуації.

Залежно від подразника, що діє на людину, розрізняють два види стресу:
дистрес за дії негативних емоцій та евстрес за дії позитивних емоцій.

Основними причинами стресів бувають: смерть близьких людей,
ізоляція від спільноти людей (особливо коли людина її усвідомлює), утрата
свободи (зокрема внутрішньої, так зване почуття провини, що є вкрай
деструктивним) і втрата сенсу життя. Особливо небезпечно, коли
об'єднуються кілька причин стресів. Це може призвести до життєвої кризи.

Періодичні емоційні струси корисні для організму: вони позитивно
впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили і розумові здібності. Але
від стресу потрібно терміново рятуватися, поки він не встиг утрутитись у
ваше життя, здоров'я і кар'єру.

Що відбувається з тілом, коли ви потрапляєте у стресову ситуацію? У
цей момент надниркові залози викидають у кров гормон адреналін і
норадреналін — у вас стискуються кулаки, подих стає переривчастим,
словом, усі симптоми гострого стресу в наявності.

Зміни, що відбуваються в організмі при стресі, передбачені природою як
захисна реакція на небезпечні ситуації.

Стрес дійсно здатний пробудити приховані резерви людини, множачи її
сили і розумові здібності. Головне при цьому — спрямувати їх у потрібному
напрямі й з'ясувати причини стресу.

Якщо цього не зробити, стресові гормони нагромаджуються і «за-
пускають» в організмі іншу хімічну реакцію — людина починає злитися,
нервово ходити зі сторони у сторону, метушитися. Утім, через якийсь час усе
відбувається з точністю до навпаки: стрес переходить у стадію пасивних
негативних емоцій — опускаються руки, розвивається депресія. Такого
«негативу» можна позбутися за допомогою психотехнік.

ЗОШ І-ІІІ ступеня с. ЛипиниНайнебезпечніша стадія стресу — це коли він переходить у хворобу, з
якою впоратися під силу лише кваліфікованому психотерапевту.

На цьому етапі надниркові залози, крім адреналіну, починають про-
дукувати небезпечний гормон кортизол, що може спровокувати погіршення
пам'яті, серцево-судинні захворювання, захворювання шлунково-кишкового
тракту, ослаблення імунітету, раннє старіння, проблеми зі шкірою.

Стресами різного ступеня інтенсивності наповнене життя кожної
людини. Інша річ, що одні вміють їм протистояти, а інші — ні.

Що вам ніколи не принесе полегшення:

Активний «відпочинок» біля телевізору, а також читання книг.

Спроба обвинуватити у своїх невдачах інших.

Сплески бурхливих емоцій зі сльозами і голосіннями.

Бажання усамітнитися, щоб «плекати» свій поганий настрій.

Снодійне.

10 способів порятунку:

З'ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе. Психологи
стверджують: проблема, витягнута з підсвідомості, — уже наполовину
вирішена. Для цього зовсім необов'язково йти до психоаналітика. Розкажіть
про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом:
проаналізувавши свою проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх
проблем і знайдете вихід із ситуації.

Не видавайте себе за бідну ягничку. Перше, що рекомендують зробити
психологи, коли в черговий раз захочеться розвинути з дріб'язкової проблеми
маленьку трагедію, слід знайти людину, якій би жилося набагато гірше, і
допомогти їй.

Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої
наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває
непомірну завантаженість і нестачу часу. Упоратися з перевантаженнями
елементарно: розпишіть свої дії, розподіливши за ступенем важливості, і
виконуйте свій план.

Не згущуйте хмари. Люди, схильні до стресових реакцій, будь-яку
проблему роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді
жахливі обставини в нашому житті трапляються нечасто. Тому викиньте з
голови надумані проблеми, а також ті, які ви не взмозі вирішити.

Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони
стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому
йому зовсім байдуже, реальні вони або вигадані. Вирватися зі стресового кола
допоможе найпростіша йогівська вправа. Зап-лющте очі й подумки
перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони,
уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу в ділянці пупка (ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, збагатити
мозок киснем і заспокоїтись.

ЗОШ І-ІІІ ступеня с. ЛипиниНе забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удається впоратися із
хвилюванням.
Наприклад, купіть собі що-небудь у подарунок. Причому
робити це потрібно не стільки заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша
сіра речовина теж має потребу в подяці за відмінно виконану роботу.

Усміхайтеся, навіть якщо вам не сильно хочеться. Сміх позитивно
впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові.
У відповідь на
вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

ЗОШ І-ІІІ ступеня с. ЛипиниРобіть фізичні вправи не менше ЗО хвилин на день. Замість того, щоб
відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, найантистресовіші
види спорту — біг і спортивне ходіння. По-перше, активні рухи не дають
адреналіну нагромаджуватися, по-друге, відволікають від негативних думок.
Стежте за пульсом — його оптимальна частота для вас розраховується за
такою формулою: 180 мінус ваш вік.

ЗОШ І-ІІІ ступеня с. ЛипиниВживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До
речі, цей вітамін у натуральному вигляді міститься в картоплі, сої, кукурудзі,
моркві, ожині і волоських горіхах.

Цікаве про стрес:

Від стресів страждають не лише люди, а й тварини. Це з'ясували вчені,
провівши експерименти над бджолами.

Жінки і чоловіки по-різному реагують на стресові ситуації. Як
правило, перші обирають пасивний спосіб, вони плачуть, а другі —
активний, виявляючи агресію і гнів.

Гострий і хронічний стрес по-різному виявляються в міміці, жестах,

мові, рухах людини. Цікаво, що шляхом впливу на тіло можна зняти
симптоми стресу (див. табл.).




Як зняти симптоми СТРЕСУ

Гострий стрес

Хронічний стрес

Глос

стрес

Високий, часто зривається на фальцет.
Раптові спазми, легка заїкуватість,
скрип зубами, різкий, недоречний сміх

Роздратований, приглушений,
наприкінці фрази інтонація знижується
до шепоту, закінчення слів немовби
«ковтаються»

антистрес

Активно помасажуйте великий палець
руки. Він пов'язаний з мозковим
центром мови

Широко відкриваючи рот, повільно і
чітко вимовте (а ще краще — про-
співайте!) склади: ра-ре-ри-ро-ру; ла-ле-
ли-ло-лу; ма-ме-ми-мо-му; тпра-тпре-
тпри-тпро-тпру. Потім те саме вимовте
швидко, на одному подиху

Мова

стрес

Темп мовлення прискорюється, паузи
між реченнями відсутні. Повторюються
окремі слова і навіть цілі речення.
Прагнення виправити щойно вимовлену
фразу

Часті паузи в болісних пошуках
потрібних слів. Використання слів-паразитів зі зменьшувально-лагідними
суфіксами (ясненько, добренько).
Внутрішній монолог вимовляється
вголос

антистрес

Прийміть заспокійливе.

1) Вдихніть на повні груди повітря і на
видиху по думки накажіть собі:
«Говоритиму спокійно...»

2) Зробіть глибокий вдих і тричі
усміхніться.

3) З'єднайте мізинець лівої руки з
великим пальцем. Злегка стисніть їх,
скомандувавши: «Як тільки почну
говорити схвильовано, я стисну пальці й
відразу заспокоюся». Кожну вправу
виконайте по тричі

зробіть легкий масаж. Розітріть долоні,
доки стануть гарячими, і покладіть їх на
замружені очі. Потримайте так секунд
двадцять — одразу відчуєте приплив
творчих думок. Спробуйте
скористатися психотерапевтичним
методом «Віртуальна розмова».
Подумки програйте майбутню бесіду у
всіх подробицях: уявіть, як ви
переконливо говорите і при цьому
спокійні й впевнені в собі. Якщо
тренувати подібним чином мозок хоча б
упродовж тижня, то в реальному житті
все так і складеться

Міміка

стрес

Брови насуплені, очі широко відкриті,
часте моргання. Обличчя почервоніло
або, навпаки, сполотніло. Гучний, переривчастий подих через ніс, піт, нервовий
тик. З'являється потреба облизувати
губи

Вимучена усмішка у сполученні з
піднятими бровами. Губи стиснуті,
голова втягнена у плечі. Погляд
тьмяний, спрямований вниз, або
пильний, очі в очі, при цьому зіниці
різко звужені

антистрес

Заплющте очі й розслабте м'язи
обличчя. Опустіть щелепу і потримайте
її в такому положенні 6—7 секунд. Різко
затуліть рот і видихніть ривками через
ніс

Виконайте наступні вправи. Насупте чоло, побудьте у цьому положенні
секунд п'ять, потім розслабтесь. Зробіть
це трохи швидше. Замружте очі на п'ять
секунд, розслабтесь. Повторіть у
швидкому темпі

Жести

стрес

М'язи тіла напружені до межі, рухи рук
хаотичні, жестикуляція надмірна. Щоб
зайняти руки, розпочинається спроба
«пограти» ключами або ручкою.
Тремтіння в руках. Пальці зчеплені в
«замок»

Схрещування рук на грудях, погой-
дування головою 3 боку в бік. Змаху-
вання 3 одягу неіснуючих ворсинок.
Руки за спиною — одна охоплює
зап'ястя іншої

антистрес

Допоможе вправа з йоги. Станьте прямо,
руки зчепіть за спиною в «замок».
Витягніть їх назад, зводячи лопатки.
Сильно напружте м'язи рук і замріть у
цьому положенні на п'ять секунд. Потім
повільно відкиньте голову назад і затримайтеся ще на п'ять секунд. Повільно
поверніться в початкове положення —
спочатку руки, потім голова

Кращий спосіб рятуватися від хронічного стресу — відвідувати раз на
тиждень манікюрницю. На пальцях рук
і ніг є безліч точок, впливаючи на які,
можна одержати заряд позитивних
емоцій. До речі, цієї самої мети ви
досягнете, приймаючи ароматичні
ванни 3 олією лаванди

Рухи тіла

стрес

Тіло буквально втискається у крісло,
руки вчепляються в підлокітники або
впиваються в коліна. Ноги напружено
упираються в землю. Руки то нервово
переплітаються, то активно
жестикулюють

Прагнення обпертися об будь-який
предмет (косяк дверей, стіну, дружнє
плече). Руки і ноги схрещені, пальці
стиснуті в кулаки, періодичні погой-
дування ногою. Спроби знайти зручне
положення, нервово змінюючи
положення рук і ніг

антистрес

Напружуйте і розслабляйте по черзі
м'язи ніг, стегон, тулуба, рук. Якщо тіло
почне приємно поколювати, не
хвилюйтеся, це лише гра вегето-
судинної системи - сигнал того, що ви
впоралися зі стресом

Пограйте у сніжки... Не хвилюйтеся,
снігу вам шукати не доведеться. Так
називається вправа, що виведе ваші
м'язи 3 нервового ступору. Підійдіть до
вікна. Уявіть свою проблему у вигляді
снігу і виліпіть 3 нього кульку.
Гарненько розмахніться, відкиньте його
подалі. Так само, граючи, розправтеся й
3 іншими проблемами




Тести для визначення професійної спрямованості та психологічних особливостей



http://profi.org.ua/tests.shtml

/Files/images/default.jpegДесять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника.


  1. Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давите їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".
  2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
  3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
  4. Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".
  5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з дорослими й однолітками. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
  6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб ваша дитина відчувала, що вам це цікаво.
  7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
  8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
  9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
  10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливі" запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.


Що потрібно робити батькам та людям,

які щодня спілкуються з дитиною

1. Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною.

2. Допомоги дитині змінити ситуацію надмірного невдоволення, яка у багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Переживання під час нападів люті травмують дитину ще й психологічно. Саме тому їх потрібно блокувати, або ж, у крайньому випадку, не припускати їх розвитку до критичного стану. Потрібно обговорювати з дитиною причини нападів та події, які призвели до цього.

3. Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного невдоволення дітей та обмежувати ці наслідки. Невдоволення у незначних дозах спонукає дитину до адаптації, створює умови для здорового розвитку й набуття навичок. І якщо агресивність є адаптивною, її потрібно враховувати.

4. Щоб не припускати або пом'якшувати агресивні реакції, дорослим необхідно правильно орієнтуватися у станах та емоційних переживаннях дітей. Отже, основний спосіб допомогти дитині — дати їй відчути, що вона не самотня в намаганнях виявити усунути причини своєї безпорадності.

5. Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості. Виникнення ворожості — феномен накопичувальний. Не знайшовши виходу назовні, ворожість збирається, стабілізується і стає рисою характеру. Дозвольте дитині передати доступними засобами все, що вона відчуває. Ці почуття накопичуються. Тому потрібно встановити з дитиною емоційний діалог, у якому гнів стає предметом аналізу.

6. Забороняючи щось дитині, дорослі обмежують її самостійність. Заборона повинна бути зрозумілою, з поясненням причин і достатньо жорсткого.

7. Основним фактором у запобіганні негативним виявам агресивності є оптимізація стосунків дорослих і дітей. Встановлення гармонійних стосунків між ними — основне у здоровому емоційному розвитку дитини. Чим стійкіша емоційна близькість, тим легше дитині переробити свої ворожі почуття. Конструктивне подолання почуття ворожості й ненависті прищеплює дитині здоровий стереотип адаптації до навколишнього світу.

8. Дорослим необхідно усвідомити важливість емоційної доступності, емоційного спілкування, які не дають розвинутись агресивності дитини. Діти повинні бути впевнені, що у важку хвилину вони можуть покластися недорослих і отримати допомогу.




Тест на інтернет-залежність у дітей/Files/images/images.jpg

Дайте відповідь на запропоновані запитання, використовуючи наступну шкалу:

«дуже рідко» -1 бал «інколи» -2 бали «часто» -3 бали «дуже часто» -4 бали «завжди» -5 балів

1. Як часто ти порушуєш часові рамки, встановлені батьками для користування Інтернетом?

2. Як часто не виконушє свої обовязки по дому, щоб провести більше часу в Інтернеті?

3. Як часто вибираєш провести час в Інтернеті замість того, щоб провести час в колі сім'ї?

4. Як часто формуєш нові знайомства в Інтернеті?

5. Як часто батьки нарікають на кількість часу, проведеного тобою в Інтернеті?

6. Як часто твоє навчання страждає через кількість часу проведеного в Інтернеті?

7. Як часто перевіряєш електронну скриньку, перш ніж зайнятись чимось іншим?

8. Як часто вибираєш спілкування в Інтернеті замість спілкування з оточуючими?

9. Як часто не відповідаєш на запитання про те, що вона робиш в Інтернеті?

10. Як часто батьки заставалитебе, коли заходив(ла) в Інтернет без їхнього дозволу?

11. Як часто проводиш час в своїй кімнаті, граючи в комп'ютерні ігри?

12. Як часто відповідаєш на «дивні» дзвінки від нових «інтернет-друзів»?

13. Як часто огризаєшся, кричиш чи поводиш себе дратівливо, якщо тебе потурбували через перебування в Інтернеті?

14. Як часто виглядаєш більш втомлено, на відміну від часу, коли в домі не було Інтернету?

15. Як часто виглядаєш зануреною в думки про повернення в Інтернет, коли в ньому не перебуваєш?

16. Як часто сваришся і гніваєшся, коли батьки сварять за час проведений в Інтернеті?

17. Як часто замість своїх колишніх улюблених занять, хобі, вибираєш перебування і Інтернеті?

18. Як часто злишся і стаєш агресивним(ою), коли обмежують час перебування в Інтернеті?

19. Як часто замість прогулянок з друзями обираєш перебування в Інтернеті?

20. Як часто відчуваєш пригнічення, погіршення настрою, нервуєш, коли знаходишся поза Інтернет мережею, а коли повертаєшся в Інтернет, це все зникає?

Якщо набрано 50-79 балів, варто врахувати серйозний вплив Інтернету на твоє життя. Якщо набрано 80 балів і більше, у тебе можна діагностувати інтернет-залежність з необхідністю допомоги спеціаліста.?



Рекомендації батькам з успішної адаптації п'ятикласників до нових умов навчання

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов'язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред'являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п'ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це з класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду - відкриття своєї індивідуальності, свого «я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з'являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.



Кілька порад батькам із формування в дітей/Files/images/kak-povysit-samoocenku-rebenka_1.jpg адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).




/Files/images/1353093281.jpgОсобливості стилю поведінки із сором'язливими дітьми:

· Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

· Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

· Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

· Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).



/Files/images/Povyishennaya-trevozhnost-460x306.jpgРекомендації батькам по корекції тривожності дітей

• Постійно підбадьорювати,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів,невдач ,не боятися помилок,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,! на основі психологічного «розототожнення» гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.



/Files/images/Giper_statia.jpgРекомендації батькам гіперактивних дітей

1. У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у своїх силах.

2. Уникайте повторення слів "немає" і "не можна".

3. Розмовляйте стримано, спокійно, м'яко.

4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).

7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну щодня має відповідати цьому розпорядку.

8. Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, в кафе складно переживає дитина.

9. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером.

10. Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.

11. Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

12. Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.

13. Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо безупинно її виправляють.

14. Одразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку.

15. Будьте послідовні в питаннях дисципліни; якщо хтось залишається з дитиною під час вашої відсутності, переконайтеся, що він дотримується ваших методів.

16. Завдання повинні бути простими і конкретними ("почисть зуби, а тепер одягайся", а не "збирайся до школи").

17. Підтримуйте дитину у всьому, в чому вона сильна, особливо у спорті й позашкільних заняттях.

18. &

Кiлькiсть переглядiв: 973

Коментарi